"УКРАЇНА У ВЕЛИКІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ"

Піниться в березі Буг, темний від крови.
Тягнуть заржавлений плуг,  діти і вдови.
Вітер ворушить золу. Холод і голод.
Крильми волочать ріллю, ворон і голуб.
Небо - як віко труни. Поле жалоби,
всіяне дітьми війни, й культу особи.
... Пам'ять сидить за столом, в хаті над Бугом.
Слово іде за пером, наче за плугом.
                                       Анатолій Кичинський

Діяльність комісій по обліку злочинів нацистських окупантів

    Страшною трагедією стали для нашого краю роки нацистської окупації. За період з 19 вересня 1941 до березня 1944 р.: було розстріляно 28 тис. 540 чоловік; на примусові роботи до Німеччини вигнано майже 44 тис. чоловік, області завдано величезних матеріальних збитків, які оцінюються в суму близько 12 млрд. карбованців (в цінах на 1941 рік).
    Загальну картину нацистських злочинів по області і по м. Херсону розкривають документи Херсонської обласної надзвичайної комісії по розслідуванню злодіянь німецько-фашистських загарбників. Херсонської міської та районних комісій. Херсонська обласна надзвичайна комісія була утворена на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 2 листопада 1942 р., спільної постанови Херсонського обкому КП(б)У і виконкому обласної Ради 13 травня 1944 р. До складу комісії ввійшли: Федоров О.Ф. - секретар обкому партії; Данилов Л.В. - голова планової комісії облвикон-кому; Короїд А. - секретар обкому партії з питань ідеології; Крашенин- ніков П. - начальник обласного управління НКВС; Новак С.Я. - секретар облвиконкому.
   У своїй діяльності обласна комісія підпорядковувалась Державній комісії (голова М.М. Шверник); робота комісії проводилась згідно з Положенням та інструкцією Ради народних комісарів СРСР від 17 червня 1943 р.
   На місцях: в містах, районах створювались територіальні (дільничні), селищні комісії. Такі ж комісії були утворені на промислових підприємствах, установах, навчальних закладах.

м. Херсон, березень 1944 року

24 травня 1944 р. через газету "Наддніпрянська правда" обласна надзвичайна комісія сповістила жителів Херсона і області про початок прийому заяв від громадян, які були свідками нацистських злочинів. Згідно з інструкцією, заяву повинні підтвердити свідки.
   Від жителів міста і області почали надходити сотні заяв, письмових і усних, про ті страхіття, які люди пережили, які бачили на власні очі: масові розстріли радянських військовополонених в районі пивзаводу, розстріли тисяч євреїв у протитанковому рові біля с. Зеленівки, катування людей у застінках гестапо.
   Для точного обліку жертв нацистського терору постановою начальника управління НКВС по Херсонській області 7 червня 1944 р. було створено спеціальну експертну комісію. До її складу ввійшли: Кулешов В.Н. - лікар обласного відділу охорони здоров'я, Каннель Ю.В. - лікар-судмедексперт, Писаревський Л.Д. - капітан медичної служби, представники громадськості. Комісією у стислі строки було проведено скрупульозну, важку і вкрай відповідальну роботу: документально підтверджено факти масових розстрілів громадян нацистською владою. На підставі заяв та усних свідчень очевидців у червні 1944 було проведено розкопи біля сіл Зеленівка та Рожнівка недалеко від Херсона. Члени експертної комісії прибули на місце і протягом трьох днів проводили огляд розкопів двох могил. У своєму акті комісія вказує: "Судячи по кількості вилучених трупів з вказаних двох ям і беручи до уваги свідчення свідків розстрілу мирних громадян Херсона, можна припустити, що в першій могилі перебуває біля 4300 трупів, з них біля 500 дитячих трупів віком приблизно від 3 міс. до 7 років; у другій могилі перебуває приблизно 4.480 трупів, з них біля 500 трупів дітей від 1 до 7 років.
   Відсутність на трупах одягу, взуття та цінностей вказують на те, що жертви перед розстрілом були роздягнуті та пограбовані".
   Ось витяг з акту по Каховському району: (20 листопада 1943 р.) "Під час розкриття могил на південний захід від Каховки виявлено трупи 68 розстріляних радянських громадян, серед них 12 жінок і 6 дітей. Один з трупів жіночої статі обіймає два дитячих скелети віком від 1 до 3 років. В руках дітей виявлено пляшку з-під молока. Є підстава вважати, що жінку з дітьми було зарито живими".
   Херсонською обласною та міською комісією було розглянуто сотні заяв громадян, актів квартальних, дільничних комісій про злочини нацистів. Ось витяги з деяких актів:
   Мы нижеподписавшаяся комиссия в составе председателя комиссии Ф.Т. Басова и чл. комиссии Проневич Н.Т. и Срибной М.С. в присутствии граждан гор. Херсона свидетелей Ярошевской Нины Гершановны и Швец Александры Григорьевны, проживающих по ул. Горького, 1 составили настоящий акт в том, что 6 октября 1943 г. решением немецкого суда была повешена Воскобойникова Тамара Васильевна, от роду 15 лет.

   13 мая 1944 г.

   Мы, члены комиссии Чинченко и Ващенко в присутствии свидетелей Михайлова В.Д. и Еромщук А.С., проживающие по ул. Декабристов, 24 составили настоящий акт в том, что 17 сентября 1941 г. расстреляны такие граждане:
Фарфель Мойсей Абрамович - 60 лет;
Фарфель Соня - 58 лет;
Сима Мойсеевна - 30 лет;
Бетя Мойсеевна - 28 лет;
Соня - 10 лет;
Давид - 2 года;
Гриша - 1,5 года.
   Обласною надзвичайною комісією по розслідуванню злочинів було встановлено, що на території Херсонської області було розстріляно 28 тис. 540 чол.; поіменно за ті стислі строки, які було відведено комісії, встановлено імена близько півтори тисячі чоловік.
   Працювали комісії з величезним напруженням: крім людських втрат проводився облік матеріальних збитків у грошовому еквіваленті по підприємствах, колгоспах, радгоспах, індивідуального майна громадян.
   Олексій Федорович Федоров народився у 1901 році. Ріс сиротою, пас худобу у селі Лоцманська Кам'янка на Дніпропетровщині, куди привезли його з притулку прийомні батьки-селяни. Після закінчення земської школи працював по найму. У 1920 році вступив до Червоної Армії. Всі довоєнні роки працював на партійній роботі на Чернігівщині. Партизанське з'єднання, яким керував О.Федоров, було одним з найбільших в Україні. За особисту відвагу та мужність, проявлені у боротьбі з фашистськими окупантами, і особливі заслуги в організації партизанського руху генерал-майор О.Федоров двічі був удостоєний звання Героя Радянського Союзу, нагороджений орденами Леніна, Суворова, Богдана Хмельницького І ступеня, медалями.
    Після звільнення Херсонщини від нацистських загарбників О.Федоров очолив керівництво створеної 30 березня 1944 року Херсонської області.
    Особова справа першого секретаря Херсонського обкому компартії, голови обласної надзвичайної комісії по розслідуванню злодіянь німецько-фашистських загарбників О.Федорова зберігається у державному архіві області.
   Обсяг роботи виявився набагато більшим, ніж передбачувалось, комісії фізично не встигали обраховувати і узагальнювати величезну кількість актів. 6 серпня 1944 р. голова Херсонського облвиконкому видає розпорядження: "У зв'язку з тим, що обласна надзвичайна комісія повинна закінчити узагальнення матеріалів по області і представити матеріали в Москву до 28 серпня всі працівники комісії переводяться на 10 годинний робочий день".
   Голові Великоолександрівського райвиконкому тов. Шумейко (він же голова районної комісії) було дано з області таке розпорядження: "мобилизуйте потребное количество бухгалтерских работников, учителей, организуйте круглосуточную работу рабочего аппарата районной комиссии, включайте в работу весь состав районной комиссии. Предупреждаем, что нарушение сроков представления актов будет рассматриваться как нарушение правительственного задания с вытекающими из этого последствиями".
   За підсумками роботи Херсонською обласною надзвичайною комісією про розслідування злочинів нацистських окупантів було підготовлено ґрунтовну, детальну доповідь, представлено до Державної комісії в Москву 47 532 акти; в тому числі 891 акт по колгоспах, 352 акти установ культури, мистецтва, релігійних громад; 46 138 актів про збитки, завдані громадянам. В них підтвердження тому, що Херсонській області в роки війни було завдано збитків майже на 12 млрд. карбованців. Всі акти складались у двох примірниках: один надсилався до Москви інший залишався в архіві комісії. Сьогодні у держархіві області зберігаються десятки томів цих актів, вони широко використовуються при виконанні працівниками архіву запитів соціально-правового характеру, при наукових та краєзнавчих дослідженнях у контексті регіональної історії.

Віра Баранюк

   На зворотній стороні надпис: "На память брату Володе от брата Вани. Город Потсдам. Слева друг Саша. Германия, 1946 г."
    Єгоров Іван Іванович був призваний у діючу армію Скадовським райвіськоматом в липні 1941року із рідного села Лиманське.
    У Тбілісі закінчив школу кулеметників і перше бойове хрещення отримав на Військово-Грузинській дорозі, де точились запеклі бої - німці рвались на Кавказ, щоб отримати бакинську нафту.
    Трималися в обороні до кінця 1942 року, - потім почалися наступальні бої.
    По фронтовій біографії Єгорова можна навчати історію Великої Вітчизняної війни.
    Після оборони Кавказу - наступальні бої по Ставропільському краю, Кубані, звільнення Керчі, потім запеклі бої за столицю України Київ, оволодіння Києвом 7 листопада 1943 року і далі: Фастов, Бердичев, Житомир, звільнення Ровенської, Волинської областей, міст Ровно та Луцьк; запеклі бої на Сандомірському плацдармі, форсування р. Нейс.
    Від Берліна - на допомогу повсталій Празі, - тут і закінчилась для Івана Івановича війна.
    Потім була служба в комендатурі Берліна. Демобілізувався Єгоров в 1946 році. Два поранення. Орден Червоної Зірки, орден Червоного Прапора, орден Вітчизняної війни, медалі - так воював.
    Після війни повернувся в Скадовський район.
    Помер в 1991 році.

Скадовська районна газета "Чорноморець"

   Дуже різні фронтові шляхи наших земляків ветеранів. Григорій Васильович з села Нова Українка Скадовського району був підлітком, коли почалась Велика Вітчизняна. Щоб він не потрапив у Німеччину, батько пристроїв його в рідному селі до шевця.
    Хлопчик був і сміливий, і кмітливий: він ходив до Скадовська продавати шкарпетки і разом з хлопцями спостерігав за ворожою технікою і військовими, назвами частин, тощо.
    Ці дані передавались по ланцюжку нашим військам які обороняли Крим.
    Крім того, хлопці збирали зброю і переховували її у ярах, виритих біля Новоукраїнки ще на початку війни. Біля села німці виставили на узбережжі гармати, для протидії можливому нападу кораблів. Обслуга цих гармат була із літніх німців, які співчували місцевому населенню. Вони і попередили, що готуються каральні мобільні німецькі загони для виявлення по селах партизан і підпільників.
    Тому Григорій Васильович разом із друзями пішов з дому і переховувався в інших селах.
    В листопаді 1943 року повернулися радянські війська і Коваленко Г.В. був мобілізований до лав Червоної Армії. Йому було 17 років.
    Почав службу в учбовій частини під Сталінградом, потім - снайперська рота.
    В складі 2-го Українського Фронту пройшов бойовий шлях від Рава-Руської через Румунію, Угорщину до Чехословаччини, де за два місяці до Перемоги був тяжко поранений, потрапив до госпіталю, де і зустрів Перемогу.

   А сегодня мы публикуем фронтовые фотографии Селивёрстова Николая Трофимовича, призванного в армию перед войной - в апреле 1941 года, прошедшего ратными дорогами всю войну: отступавшего, затем гнавшего врага от Ленинграда, Перекопа, Севастополя, служившего военным комиссаром в Симферополе, нашем Скадовске.
   

Сохраним же память о них - наших защитниках Родины...
Вечная им признательность народа...