Стратегія реформ

Реформування сфери охорони здоров’я

 Незважаючи на проголошені Конституцією України принципи, система охорони здоров'я не забезпечує рівного безкоштовного доступу населення до якісних медичних послуг. Це виявляється в наступному:

– Очікувана тривалість життя населення України складає 68,2 року, що в середньому на 10 років нижче, ніж у країнах ЄС. Коефіцієнт дитячої смертності в 2,5 разу вищий, ніж у «старих» країнах ЄС. Рівень передчасної смертності втричі перевищує аналогічний у країнах ЄС рівень смертності від туберкульозу – в 20 разів вищий;

– Бідні верстви населення страждають через відсутність можливості одержання необхідної медичної допомоги. Відомча медицина (з обмеженим доступом) ускладнює досягнення мети рівного доступу.

– Існують диспропорції з доступу до медичних послуг на рівні міських і сільських територій. Високим є тягар особистих витрат населення на послуги охорони здоров'я. Згідно з даними офіційної статистики витрат населення перевищують третину від загального обсягу фінансування галузі (40 % у 2008 р.) і здійснюються безпосередньо під час одержання медичних послуг.

Причинами виникнення зазначених проблем є:

–  відсутність зв'язку між якістю отриманих медичних послуг й видатками на її фінансування, а також відсутність мотивації медичних кадрів до якісної праці;

–  низький рівень профілактики й частки первинної медико-санітарної допомоги у структурі медичних послуг;

–  неефективне використання бюджетних коштів на охорону здоров'я. На 100 тис.

населення в Україні припадає 5,6 лікарень, тоді як у ЄС-10 цей показник – 2,6; кількість ліжкомісць в Україні – 868 на 100 тис. населення, а в ЄС-10 – 644; кількість лікарів на 100 тис. населення в Україні – 302, у ЄС-10 – 261. 86 % бюджетних коштів, що виділяється на охорону здоров'я, йде на утримання медичних закладів та оплату лікарів;

–  дублювання медичних послуг на різних рівнях надання медичної допомоги, відсутність механізму управління потоками пацієнтів на різних рівнях надання медичних послуг;

–  низька самостійність медичних закладів при використанні фінансових ресурсів.

Мета та завдання

Головною метою реформи медичної сфери є поліпшення здоров'я населення, забезпечення рівного й справедливого доступу всіх членів суспільства до медичних послуг належної якості.

Для досягнення цього поставлено такі завдання:

– підвищити якість медичних послуг;

– підвищити доступність медичних послуг;

– поліпшити ефективність державного фінансування;

– створити стимули для здорового способу життя населення й здорових умов праці.

Здійснення реформ у бюджетній моделі фінансування охорони здоров'я України дозволить підготувати умови для переходу до страхової моделі (соціального медичного страхування).

Реалізація Програми економічних реформ у сфері охорони здоров'я буде спрямована на:

1.      Впровадження системи дієвої профілактики захворюваності населення.

2.      Визначення обсягу державних гарантій надання медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я.

3.      Законодавче забезпечення права надання платних послуг у сфері охорони здоров‘я відповідно до встановленого переліку.

4.      Підвищення ефективності системи фінансування та використання бюджетних коштів.

5.      Впровадження договірних відносин між надавачами медичних послуг та розпорядниками ресурсів у галузі.

6.      Оптимізація мережі закладів охорони здоров'я.

7.      Поетапне збільшення фінансування охорони здоров'я до 10 відсотків від ВВП.

8.      Підвищення рівня господарсько-фінансової самостійності закладів охорони здоров’я.

9.      Забезпечення населення доступними та якісними лікарськими засобами та державного контролю за цінами на них.

10.    Формування єдиного медичного простору.

У кадровій політиці передбачається:

  -   запровадити прогнозування на довгострокову перспективу за категоріями медичного персоналу відповідно до потреб охорони здоров’я з урахуванням стратегії та темпів системних перетворень у галузі, зовнішніх та внутрішніх міграційних процесів та природного вибуття кадрів;

  -   забезпечити підготовку і перепідготовку випереджаючими темпами лікарів загальної практики/сімейної медицини, сімейних медичних сестер, середнього медичного персоналу з вищою освітою;

  -    підвищити роль середнього медичного персоналу системи охорони здоров’я, передавши йому ряд функцій, що не виходять за межі його компетенції, зокрема медичне обслуговування у лікарнях сестринського догляду, хоспісах, надання швидкої допомоги фельдшерськими бригадами,  виділення самостійних розділів роботи для працівників ФАПів;

посилити заходи соціального захисту працівників системи охорони здоров’я, передусім на рівні первинної ланки (забезпечення житлом, надання пільгових кредитів тощо).

  У системі оплати праці медичного персоналу:

  1) підвищення рівня винагородження лікарів та іншого медичного персоналу для підняття престижу медичної професії, зменшення відпливу кадрів з галузі;

  2) створення стимулів підвищення ефективності використання ресурсів системи охорони здоров’я.

  Для цього планується внести зміни до Умов оплати праці медичних працівників шляхом виділення двох складових в оплаті праці: постійної, яка буде визначатися традиційно на основі єдиної тарифної сітки розрядів, та змінної, що базуватиметься на чітких і прозорих критеріях обсягу та якості виконаної роботи.

Етапи реформи

До кінця 2010 р.

—  об'єднання коштів для надання первинної медико-санітарної допомоги на рівні району/міста, вторинної (спеціалізованої) і швидкої медичної допомоги на обласному рівні, для надання третинної допомоги - на обласному й державному рівнях

—  перерозподіл фінансування на користь первинної медичної допомоги та профілактичної медицини

—  перехід від бюджетного фінансування комунальних і державних закладів на кошторисній основі до контрактної форми

перегляд умов ліцензування медичної практики, акредитації медичних закладів і атестації медичного персоналу. Створення незалежних центрів (агенцій) з оцінювання відповідності медичних установ ліцензійним і акредитаційним вимогам.

До кінця 2012 р.:

—   проведення з 2011 року апробації змін на 2-х пілотних регіонах

—   створення умов для формування раціональної територіальної мережі медичних закладів, створення госпітальних округів

—   модернізація системи оплати праці медичного персоналу, виходячи з обсягу та якості виконаної роботи

—   розроблення та прийняття комплексної програми «Здорова нація»

До кінця 2014 р.:

—  переведення усіх медичних закладів на систему контрактних відносин між замовником і постачальником медичних послуг

—   впровадження єдиної методики розрахунків вартості медичних послуг, які оплачуються державою

—   підготовка до впровадження обов'язкового соціального медичного страхування 

У результаті впровадження реформ очікується: 

–        зниження загального коефіцієнта дитячої смертності до 6,5 %;

–        зниження коефіцієнта материнської смертності до 13 %;

–        зниження передчасної смертності на 25 %;

–        зниження смертності від туберкульозу на 30 %;

–        підвищення в загальній чисельності лікарів частки лікарів загальної практики з

–        4 % до 8-10 %;

–        скорочення частки домогосподарств, у яких протягом року хто-небудь з членів при потребі не зміг одержати медичну допомогу, придбати ліки й медичне приладдя (з 20 % в 2009 р. до 3 %);

–        скорочення частки тіньових платежів у системі медичного обслуговування з 10-15 % до 5-7 %.